Обов’язок захисту прав дитини – у випадку відсутності підстави перебування

Закони

Дозвіл на тимчасове перебування врегульовано положеннями розділу 11. Частини V. Закону від 12 грудня 2013 р. «Про іноземців» (тобто Вісник Законів від 2024 р., п. 769).

Правові й доказові вимоги, пов’язані з його наданням, визначені у ст. 187 п. 7 Закону «Про іноземців», який має безпосереднє посилання на Конвенцію про права дитини, прийняту на Загальних зборах Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 р. (Вісник Законів від 1991 р. п. 526, від 2000 р. п. 11, а також від 2013 р. п. 677).

Положення, пов’язані з наданням дозволу на тимчасове перебування на вище вказаній підставі, застосовуються разом із врегулюваннями, пов’язаними з наданням усіх видів дозволів на тимчасове перебування, прийнятими в розділі 1 Частини V: Загальна частина.

Закон також містить посилання на виконавчі акти, що унормовують суттєві питання, пов’язані із наданням цього дозволу, а саме:

• Розпорядження міністра внутрішніх справ і адміністрування від 17 квітня 2019 р. щодо заяви про надання іноземцю дозволу на тимчасове перебування (Вісник Законів від 2019 р., п. 779).

• Розпорядження міністра внутрішніх справ від 26 липень 2022 р. щодо оплат, які іноземці сплачують у Республіці Польща за видання і обмін документів, що можуть бути видані іноземцям, а також порядку їхньої оплати (Вісник Законів від 2022 р., п. 1583).